В соціальному гуртожитку "Дім на половині дороги" продовжується цикл навчальних майстер -класів. Цього разу була тема "Плетіння стрічкою та з кукурудзяного листя".
Плетіння відмінно розвиває творчі здібності, фантазію, почуття смаку, а також дрібну моторику пальців. Подібне захоплення дозволяє створювати незвичайні прикраси своїми руками, позитивно відбивається на самооцінці.
Власні вироби - це найкращий подарунок.
Якщо, вас зацікавило це хобі, ви можете написати нам ми обов"язково поділимось технікою плетінння.
Також запрошуємо дітей та молодь з нового навчального року на навчання в студію флористики та дизайну.

Благодійна організація «Фонд «Асперн» та СамоОрганізовані Освітні Простори це прекрасний спосіб з користю провести час на канікулах та знайти нових друзів.
Під час занять діти шукали відповіді на наступні питання:
Чому деякі люди живуть більше 100 років?
Як хвороба впливає на людину?
Чому люди в Азії їдять так багато рису?
Чому люди ображаються?
Навіщо потрібен етикет?

Система виявлення, супроводу і влаштування дітей у важких життєвих обставинах є складною та багаторівневою. Заплутаний підхід і нечіткі розділені по відомствам завдання призводять до недосконалого підходу у вирішенні дитячих питань в сфері захисту дітей. Більш за все, вона характеризується фрагментарністю і відомчою роз'єднаністю, зорієнтована на управління установами, а не на результати роботи з дітьми та сім'ями.

В даний складний для України час більшість людей потопає в бідності та безробітті, і як наслідок зростають проблеми пияцтва, наркоманії, поступове скочування на соціальне дно. Під приводом негараздів, такі сім'ї руйнуються і не можуть самостійно зупинитись. Тому дуже гостро стоїть питання про надання профілактичних послуг сім'ям та їх супровід. Тобто, багатьом сім'ям потрібна підтримка щоб виростити будь-яку кількість дітей, маючи будь-який рівень достатку. Якщо держава сприяє своїм громадянам в народженні і вихованні дітей, то сім'ї укріплюються. Тут потрібно тільки забезпечувати сім'ю таким рівнем підтримки, допомоги, супроводу, який вона потребує щоб вона могла прожити, прогодувати і достойно виховати дітей.
Якщо дитину вилучили у батьків і розмістили в соціальний заклад, де педагоги і психологи заліковують її внутрішні рани і показують світлі сторони життя. То інші соціальні установи повинні паралельно працювати з сім'ями. Період реабілітації сім'ї і дитини повинен мати граничний термін. Щоб праця однієї з сторін була не даремна їм потрібно постійно доповнювати одна одну. І як тільки батьки виявляють бажання повернути дитину і є всі підстави сім'я повинна відновитись.
Але якщо ж повернувшись, дитина проживає в тих же умовах, то звикання до насильства, алкоголю поглиблюється. А все ж таки терміни реабілітації виконані. Хто ж в такому випадку несе відповідальність за кожну дитину перед суспільством та перед державою? Дитина знову в тих же умовах....
Перед усім, нас турбує що найчастіше присутня паперова метушня, за якою перевіряючі органи не бачать конкретної дитини. І тут наводять на думку запитання: чи перевірки соціальних закладів можуть бути корисні для дітей? Хто ж відстежує долю повернутої дитини? Що потрібніше проаналізувати: життя дітей, які проживають в сім'ях в складних життєвих обставинах і не завжди діти там захищені чи перевірити кілька центрів, в яких діти проживають в безпеці та захисті? Використані ресурси на перевірку можуть бути однакові.....
Діліться з нами своїм життєвим досвідом. Адже він є безцінним.